Шановний Бадиль Олександрович не потрібно бути таким категоричним у висловах що гроші можуть все помоему це ви випробовували на своїй шкурі.Як що баран то гроші не допоможуть ,гроші дають дійсно свободу але тільки для подальшої праці та творчості.

Так це я йому цу дав, ну там він такий хокей повиставляв, дзвонив, вибачався. Так що доктор в курсі дела, він тепер знае що ж......и тут присутствувать не будуть. А Душман Васильович правий, скільки б грошей не було, а без друзів і без знайомств, ніхрена ти не попреш. Так що бажано грошей багато, а друзів не міряно. Як я вивернувся ловко Га?

Вивернувся  ти ловко небув би ти заступником.

Да а я такий, вивернусь од куда хоч, якщо п........... и не ввалять, ну думаю мене бить не будуть, я вже такий старенький, з мене й так порох сиплеться(( ну той порох шо за річкою начіплявся)) От я і вспихую, хоч би бляха муха не зірватись. А Доктор, бач які чемненькі стали, віршика написав, спасибі Вовчику, оце на тебе більш похоже, Молодець!!!

Хіба міг мій батько бути окупантом?    
Доброго дня, шановна редакціє «Голосу України»! Пише ваша постійна читачка з міста Богодухова Харківської області. Прочитала в газеті матеріал під назвою «Уроки операції «Дунай», який мене глибоко схвилював.
Річ у тому, що в далекому 1969 році мій батько Яковенко Борис Євгенович (нині покійний) теж проходив службу в місті Турнові в Чехословаччині (на знімку). Його, так би мовити, обійшли небезпеки, які чекали на тих, хто був призваний роком раніше. Часто, коли я була маленькою, він розповідав мені про свої роки служби за кордоном. З того часу багато чого стерлося з моєї пам’яті, але моя дитяча уява на все життя зберегла ту історію про танк, який радянські солдати спрямували у прірву, щоб не забрати життя у інших людей. То чи можуть так чинити окупанти, якими називали радянських воїнів у далекій Чехословаччині?!.
Не знаю, що то була за історія: чи трапилася вона з бойовими друзями Віктора Ковальчука (і потім передавалася з уст в уста іншими солдатами інших частин, якщо про неї знав і мій батько), чи так масово чинили багато радянських воїнів, але вони ще раз довели, що прийшли з миром, як справжні інтернаціоналісти.
Я народилася в 70-х роках. Про ті далекі події чула з розповідей батька, формувала своє бачення з художніх фільмів і творів, але завжди шанувала подвиг воїнів-інтернаціоналістів, які служили в Чехословаччині і далекому Афганістані. Можливо, це й тому, що в часи нашого дитинства нас дійсно виховували в дусі патріотизму?! Впевнена, що так думає і відчуває більша частина мого покоління.
З повагою, Леся ПШЕНИЧНА.
Богодухів
Харківської області.

Три крат УРЯ... Нарешті на форумі появився той один,що не тільки в спільці, а в цілому районі ОТВІЧАЄ за БАЗАР!!! Да до речі, ладно дома, ти ж на весь світ заявив що я прикордонник!!! Повідомляю всим форумчанам, якщо що і було то тільки по п"яні... Ну це шутки, я радий тебе вітать на форумі!

Знаєш Сергійку, зрозумій правильно, дивлюсь на фотку з аватару і на прислані, порімнюю, тебе не знайду... Дорисуй корону хоч ручкою, щоб не путать...(шутка)

Угу, я ж сказав що то не я, а дужий, всемогучий, агромаднорозмірний, ненаситний, зеленющий зміюк! То він співав гад!